Виховна година
на тему:
Україна – наш спільний дім.
Швидка Г. М.
Мета:розширити
знання учнів про Україну, як наш спільний дім; формувати громадянські якості:
патріотизм, людяність,повагу до людей інших національностей,працьовитість;
заохочувати творити добро , здобувати знання, рости гідними громадянами своєї
держави.
Обладнання: фізична карта України; зображення
державних символів; ілюстрації ; диск із записом Гімну України; малюнки дітей.
Зміст та завдання уроку
П.Воронько « Облітав журавель»
Облітав журавель сто морів, сто земель,
Облітав,обходив, марно крила натрудив.
Ми спитали журавля: « Де найкращая земля?»
Журавель відповідає : « Краще рідної немає!»
- Скажіть журавлику,що таке рідна земля?
- Кожна наша маленька батьківщина є частинкою
великої Батьківщини,нашої держави, ім’я якій … - дізнаємось з акровірша.
Акровірш.
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніше їм своя пустиня,
А ніж земний в чужині рай,
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас , людей, без Батьківщини.
- Отже, сьогодні наш перший урок присвячуємо
нашій рідній Україні. Прочитайте тему уроку.
Україна – наш спільний дім.
Розповідь учителя.
- Україна – це наша держава.Ви – українці, її
маленькі сини і дочки, наша мова – українська.
Щасливі ми , що народилися і живемо на такій
чудовій землі,багатій і мальовничій. Де б не були ми, скрізь відчуваємо поклик
рідної землі, хвилюємось аж до сліз , зачувши рідну мову, пісню.
Асоціювання.
Створення павутинки (індивідуальна робота).
Кожному учневі дається листочок з колом і
променями . У колі написане слово Україна.
- Запишіть слова та фрази, які спадають на
думку , коли чуєте , бачите слово « Україна»
Робота в парах.
- Обміняйтесь листочками,порівняйте записи,
зробіть спільний висновок.
Заслуховування учнів, створення куща на дошці.
Розповідь учителя.
- 24 серпня 2011 року український народ
відзначив 20-річчя Дня Незалежності України – головне державне свято на честь
прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України ,
підтверджену всенародним референдумом 1 грудня 1991 року,що прийнято вважати
датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.
Проголошення Акту незалежності України
відкрило нову сторінку в історії нашої Батьківщини. На всіх етапах становлення
український народ демонстрував високий національний дух і прагнення жити вільно
і незалежно, у мирі та злагоді з іншими народами.
Виборовши волю , Україна визначила свою
символіку, яка уособлює її історію, її сутність.
Назвіть державні символи України.
1-й учень
Наш герб – тризуб,
Це воля , слава й сила;
Наш герб- тризуб.
Недоля нас косила ,
Та ми зросли , ми є ,
Ми завжди будем,
Добро і пісню
Несемо людям.
(Демонструє зображення герба України)
2 –й учень
(Демонструє зображення прапора України)
Прапор – це державний символ,
Він є в кожної держави,
Це для всіх – ознака сили,
Це для всіх – ознака слави.
Синьо-жовтий прапор маєм:
Синє небо , жовте жито,
Прапор свій оберігаєм,-
Він – святиня , знають діти.
3 –й учень
Слова палкі, мелодія врочиста,
Державний гімн ми знаємо усі.
Для кожного села, містечка, міста-
Це клич один з мільйонів голосів.
Це наша клятва, заповідь священна,
Хай чують всі – і друзі, й вороги,
Що Україна вічна,незнищенна,
Від неї лине світло навкруги.
- Послухаймо разом Гімн України.
Прислухайтеся до своїх сердець. Що
відбувається в них, коли він звучить?
Слухання у запису Гімну України стоячи.
Діти діляться своїми враженнями.
Робота з картою України.
- Україна – славна земля з широкими і чистими
ріками, мережаними нивами, мальовничими горами, голубими морями.Які гори
знаєте?
- Покажіть на карті.
- Назвіть і покажіть моря , які омивають нашу
Батьківщину.
- Хто був у горах, на морі? Що сподобалось вам
там ?
- Покажіть на карті свою маленьку батьківщину.
. Фізкультхвилинка.
Разом весело іти ( по просторах) 3р.
І , звичайно, що співать (краще хором)3р.
Руки вгору, руки вниз і в сторони давай,
Потягнися , нахилися і швидко вставай.
Будем разом присідати і вставати всі,
Весело ходити разом по рідній землі.
Слово вчителя.
- В Україні з давніх – давен живе український
народ. У свою сім’ю він добросердно прийняв представників іншиш
народів.Пліч-о-пліч з українцями живуть і росіяни,і білоруси, і татари, і
молдовани, і болгари, і поляки, і греки, і євреї, і німці, і румуни та багато
інших людей різної національності.Усі вони дружно та мирно трудяться на благо
нашої країни.Отже , Україна-наш спільний дім.
Робота з прислів’ями.
- Cкладіть прислів’я , співвідносячи їх
частини. Та земля мила,
Всяка пташка
Погана та пташка,
За рідний край
Добре тому,
Людина без вітчизни-
В нашій рідній стороні
Кожному мила життя віддай.
де мати народила.
хто у своєму домі.
воля нам світліша сонця.
своє гніздо має.
своя сторона.
якій своє гніздо не миле.
як соловей без пісні.
- Прочитайте
прислів’я, поясніть їх зміст.
Підсумок.
- Що ж таке Україна?
- Яку назву має народ України?
- Хто ж ми ?
- Чому Україна – наш спільний дім?
- Коли відзначається День незалежності
України?
- Скільки років минуло від проголошення Дня
незалежності ?
- Якби вам запропонували намалювати
Батьківщину, то що б ви намалювали?
- Перед вами листочки та олівці.Намалюйте свою
Батьківщину такою, якою ви її бачите.
Захист малюнків.
Підсумок уроку.
- Ось ми і закінчили нашу уявну подорож
Україною. Ви , літи, маєте у своєму серці високе почуття любові до рідного
краю, а тому зможете зробити все для того , щоб Україна і надалі розквітала і
багатіла. А для цього потрібно здобувати знання, багато знати і вміти.То ж
старайтеся вчитися так, щоб вами гордилася Батьківщина. В добрий час, любі
діти.
Виховна година
на тему:
«Збудуймо пам'яті негаснучий
собор»
Швидка Г. М.
Оформлення зали:
ікона, рушник, вишитий чорно-червоними кольорами,
три свічки, шматок
черствого хліба, кетяг червоної калини.
Звучить реквієм В.
Моцарта
1-й ведучий: 75 років тому нам хотіли винести вирок
смерті.
2-й ведучий: 75 років тому мільйони синів і доньок
України, мільйони невинних людей,
мільйони наших рідних і близьких були без жалю винищені Голодомором.
Тоталітарний комуністичний режим свідомо спланував і здійснив терор нашого
народу голодом.
3-й ведучий: 75 років тому наш народ пережив катастрофу,
яка могла зупинити життя всієї нації. Голодомор приніс не лише страждання і
смерть. Він посіяв страх серед людей. Тільки правда про геноцид українського
народу і чиста пам'ять про усіх полеглих здатна звільнити нас від мороку
минулого.
1-й ведучий: Жила Вкраїна. Плакала, стогнала
Проте я твердо
свідчити берусь:
За всі віки
безхліб'ям не загнала
Нікого в землю
Україна-Русь.
Від тих часів,
коли з'явилось рало,
Голодних мук не
відало село.
Хай неврожай - та
люди не вмирали:
З двадцятим віком
лихо це прийшло.
Вчитель: Пам'ять - нескінченна книга, в якій
записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано
криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений
голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска,
до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення
селян, українців. Масове голодування почалося в грудні 1931 року і тривало до
вересня 1933. 22 місяці народ страждав, мучився, вмирав. Моторошно подумати,
але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало
голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини - 1 тисяча, щохвилини - 17. Голод
забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів
людських життів.
2-й ведучий: Не нагодує Мати-Україна,
Не приголубить
діточок своїх...
Яка ж бо перед
Богом в нас провина?
Який ми сотворили
гріх?
Чи той, що в нас
поруйнували храми? -
Прийшли в наш край
перевертні і хами
Чинить страшну
наругу над людьми.
3-й ведучий: За жінок, чоловіків, дітей,
За малих, дорослих
і старих,
Не співала півча
похоронна,
Не лунали дзвони
за впокій...
Ні труни, ні
хрестів, і ні тризни,
Прямо в яму,
навіки віків.
Чорна сповідь моєї
Вітчизни,
І її затамований
гнів.
Вчитель: На десятиліття можна засекретити архіви.
Можна приховати в глибинах спецсховищ викривальні документи. Можна замести
сліди злочину. Можна раз, і вдруге, і втретє переписати історію на догоду
диктаторів чи ідеології. Та з пам'яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме
правду.
1-й ведучий: Сумні події 1933р. відтворено у листах
італійського дипломата у м. Харкові - консула
С. Граденіго до Королівської Амбасади Італії у Москві. - «На базарі
мертвих покидали, як купи шмаття, у болото з людського гною. Одна дитина ссала
молоко із грудей мертвої матері, з посірілим обличчям. Опухлих перевозять
товарним поїздом у поле і залишають їх за 50-60 км від міста, щоб там помирали, ніким не бачені.
Ці відомості достовірні, я отримав їх від санітарів».
2-й ведучий: Село Рудне, Київська область. «Померли у
Миколайчукових дід з бабою. Від голоду вони опухли і здавалися величезними.
Синок уже не ходив, не говорив. А дівчинка від голоду пальчики свої почала
обгризати. Побачила мати. Збожеволіла. Напоїла дітей зіллям й сама випила. До
ранку повмирали всі».
3-й ведучий: Село Пулини, Житомирщина. «До 1932 року в
селі не було майже жодної собаки чи кота. Робили спеціальні пастки для пацюків,
після дощу черв'яків збирали, з яких варили борщі чи супи, заправляли кропивою,
іноді лободою. А з чого хліб пекли, щоб ви тільки знали! Одне можу сказати, що
борошна пшениці чи жита там не було. Делікатесом вважалось, коли в спечених
паляницях була полова, яку ми старанно перетирали на жорнах. Похорони настільки
часто були, що люди звикли до них, а іноді навіть і заздрили померлим «Чим так
жити, то краще вмирати», - чулося серед людей».
Вчитель: Якщо ви думаєте, що ніхто не виступав проти
цих злодійських дій на місцях, то глибоко помиляєтесь. Люди виступали і писали
вождю про свої проблеми та голод в Україні.
Перегорнемо
декілька листів, звернених до Сталіна.
«Шановний т.
Сталін, чи є закон Радянської влади, щоб селянство сиділо голодне, так як ми,
колгоспники. Не маємо уже з 1 січня 1932р. в своєму колгоспі ні фунта хліба. Ми
і вирішили спитати - що буде далі? Як ми можемо будувати соціалістичне
будівництво народного господарства, коли ми приречені на голодну смерть, бо ще
до врожаю 4 місяці. Питаємо: за що ми билися на фронтах: за те, щоб сидіти
годинами, щоб бачити, як вмирають діти в корчах з голоду?» - с. Горби,
Глобинський район, Дніпропетровська обл..
«Я хочу жить, но
не могу, умираю с голода. У нас настоящая голодовка. Пуд ржаной муки - 100
рублей, пуд картошки - 20 рублей, и то нигде не купить». - с. Крихаєво,
Остерський р-н.
Залишаємо ці
документи без коментарів. Читайте. Аналізуйте. Думайте.
1-й ведучий: В селі весна повзе на ліктях,
Повзе по мертвих і
живих,
В долоні сонце
ловлять діти,
Що дзвінко капає
із стріх.
І п'ють опухлими
вустами
Оту живицю молоду.
Їм жить і жить, та
над полями
Знов ворон каркає
біду.
2-й ведучий:
Голодне лихоліття найболючіше вразило дітей, - вони виявилися найменш
захищеними. Смертність дітей, за деякими підрахунками, сягала 50 відсотків
загальної кількості померлих. Діти значно швидше захворювали внаслідок
тривалого недоїдання і фізичного виснаження. Стали пусткою сільські школи,
бур'яном поросли дитячі майданчики, а відсутність учнівсько-педагогічного
колективу сягала подекуди 96-98% рівня попередніх років.
3-й ведучий: О діти, діти, Ангели невинні!
Чом ви так тяжко й
страшно мовчите?
Ви вже ніколи
рідній Україні своїх сердець і душ не віддасте.
Ви не розцвівши
згинули дочасно,
Поклав у землю вас
голодомор,
Я ж бачу, як
важкий достиглий колос,
Схилився над
голодними дітьми.
Вчитель: Голод 1932-33 років чорніє великою плямою
на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути - ні
матеріальних, ні тим більше людських.
Говорячи словами
О.Міщенка «Мертвим нікому довіритися, крім живих, - і нам треба так жити тепер,
щоб смерть наших людей була виправдана щасливою і вільною долею нашого народу».
Мільйони людей, які загинули у 1932-33 роках голодною смертю, не можуть безслідно
розчинися у часі і просторі. Про них пам'ятатимемо ми, хто вижив, їх діти та
онуки.
Пам'ять про
Голодомор має бути вічною, як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі.
" Будь уважним на дорозі" Лінійка
Немає коментарів:
Дописати коментар